DDoS-атака: що це і як захистити свій сайт від зловмисників

Уявіть, що ваш онлайн-магазин раптом перестає відповідати на кліки користувачів. Замовлення зависають, час завантаження сторінок зростає з секунди до лічених хвилин. Клієнти закидають скарги в чат, але технічної помилки немає – сервер просто розбомблений запитами з невідомих джерел. Це DDoS-атака, один із найпотужніших інструментів цифрового саботажу, який може зупинити бізнес за хвилини. На кону не тільки втрачені замовлення, але й репутація компанії та довіра клієнтів.

Хорошою новиною є те, що для більшості компаній це не «магія хакерів», а зрозумілий технічний ризик, який можна контролювати та мінімізувати, особливо якщо ІТ-інфраструктура розміщена в надійних дата-центрах із спеціалізованим захистом. Сучасні рішення, як AntiDDoS на базі Red Guardian від Hostpark, дозволяють виявляти й нейтралізувати атаки ще на рівні мережевої інфраструктури, значно перед тим, як вони досягнуть вашого сервера.

Що таке DDoS-атака?

Щоб розуміти, як боротися з DDoS, спочатку потрібно зрозуміти саме явище. DDoS-атака, або розподілена відмова в обслуговуванні (Distributed Denial of Service), – це цілеспрямований «забив» вашого сайту чи сервісу величезною кількістю запитів із багатьох пристроїв одночасно. На перший погляд, все звучить просто, але механізм за цим розповсюджується на всю глибину вашої інфраструктури.

Мета такої атаки монолітна і жорстка: перевантажити сервер, канал зв’язку або окремий сервіс так, щоб легітимні користувачі не могли отримати доступ до ресурсу. У результаті сайт стає повільним, нестабільним або повністю недоступним. Для бізнесу це катастрофа. Години простою означають втрачені замовлення, скупчення скарг у соціальних мережах, падіння метрик конверсії та, найгірше, втрату довіри клієнтів, які можуть перейти до конкурентів.

Як технічно працює DDoS-атака

На технічному рівні DDoS-атака організується так: зловмисник отримує контроль над великою кількістю пристроїв (часто через заражені комп’ютери, серверні ботнети чи орендовані обчислювальні ресурси). У призначений момент усі ці пристрої одночасно починають надсилати запити до вашого сайту або сервера. Кількість цих запитів непропорційна звичайному навантаженню – замість 100 запитів на секунду сервер отримує 10, 50, 100 тисяч.

Інфраструктура вашого вебсайту спроектована для певного рівня навантаження. Коли цей рівень багаторазово перевищується, сервер, мережеве обладнання та канал зв’язку починають задихатися. Черга запитів переповнюється, процеси зависають, пам’ять виснажується, і в результаті новим клієнтам просто немає ресурсів для обслуговування.

Ключова проблема полягає в тому, що шкідливий трафік максимально схожий на звичайний. Це не якийсь дивний код чи явний приклад вторгнення – це просто величезна кількість нормальних HTTP-запитів або мережевих пакетів, які приходять з багатьох різних IP-адрес. Такий трафік дуже важко відфільтрувати простими засобами, як базові фаєрволи чи антивірусні системи.

Різниця між DoS та DDoS-атаками

Часто терміни «DoS» та «DDoS» плутають, а різниця між ними суттєва і говорить про складність атаки. DoS-атака (Denial of Service) здійснюється з одного джерела – одного сервера, одного комп’ютера чи однієї підмережі IP-адрес. Хоча така атака все ще може завдати шкоди, її відносно легше виявити та заблокувати, адже весь підозрілий трафік приходить з одного місця, його можна відстежити по геолокації, AS-номеру (автономній системі провайдера) чи підмережі.

DDoS-атака (Distributed DoS) принципово відрізняється своєю розподіленістю. Атака йде з сотень, тисяч або навіть мільйонів різних пристроїв одночасно. Трафік приходить із різних регіонів, різних провайдерів, різних AS-номерів. На перший погляд, це виглядає як раптова хвиля популярності вашого сайту, наче він раптово став вірусним. Тільки при глибокому аналізі трафіку, його сигнатур та поведінки стає зрозуміло, що це організована атака, а не звичайна трафік-хвиля.

Саме розподілений характер робить DDoS-атаки настільки складними для виявлення, аналізу та нейтралізації. Тому й традиційні методи захисту часто виявляються неефективними.

Звідки здійснюють DDoS-атаки?

Коли люди чують про DDoS-атаки, вони часто уявляють собі «геніального хакера в капюшоні», який один сидить у кімнаті під мерехтінням моніторів і керує світовою мережею зловмисних комп’ютерів. Реальність набагато прозаїчніша. Сучасні DDoS-атаки запускаються через доступні та часто легальні канали: ботнети, заражені пристрої, орендовані обчислювальні ресурси та навіть сервіси, офіційно позиціоновані як інструменти для тестування.

Ботнети та «комп’ютери-зомбі»

Ботнет – це поняття, яке одночасно вимагає пояснення та викликає тривогу. По суті, це мережа скомпрометованих пристроїв, якими дистанційно керує зловмисник без відома їхніх власників. На комп’ютер користувача може потрапити троян, хробак чи вірус, часто замаскований під корисну програму, рекламний модуль чи навіть оновлення. Той факт, що пристрій заражений, власник довгий час не помічає – комп’ютер просто трохи повільніший, трохи гарячіший, але це можна списати на звичайне зношення.

У потрібний момент оператор ботнету дає команду: усім зараженим машинам почати атакувати конкретний сайт. Мільйони комп’ютерів по всьому світу одночасно починають надсилати запити, і сайт падає під цунамі трафіку.

Реальні приклади ботнетів показують масштаб цього явища. Історично найбільш відомі ботнети налічували кілька мільйонів машин і протягом років регулярно використовувалися для атак на великі портали, державні інституції та провайдерів. Проблема стала ще більш гострою з розвитком IoT (інтернету речей). Камери спостереження, маршрутизатори, смарт-пристрої, сервери записів даних – усі ці пристрої часто мають слабкі паролі за замовчуванням, залишаючись незахищеними, і у результаті масово заражаються. Мало кому відомо, але значна частина DDoS-атак останніх років запускалась саме з IoT-ботнетів.

Стресори: легальний тестувальник чи зброя зловмисника

Стресори – це інтернет-сервіси, які офіційно позиціонуються як інструменти для перевірки стійкості вебсайтів до навантаження. На перший погляд, це звучить легітимно: компанія хоче переконатися, що її сайт витримає пік трафіку, тому звертається до сервісу і проводить контрольний стрес-тест. Теоретично це має логіку і якість.

Однак практика показує, що ці сервіси легко і часто використовуються для здійснення справжніх атак. Будь-хто може зайти на вебсайт такого сервісу, ввести домен конкурента чи жертви, оплатити «тест» за лічені долари і запустити справжню DDoS-атаку. При цьому організатор атаки залишається анонімним, адже стресор використовує проксі, маскує IP-адреси, шифрує логи.

Реальний сценарій виглядає так: невеликий е-комерс магазин сповільнює роботу і падає. Розслідування показує, що сайт атакували через популярний стресор-сервіс, але дізнатися, хто замовив атаку, неможливо. Підозріння падають на конкурента, але доказів немає. Влада у більшості країн повільно реагує на такі претензії, заглиблюючись все далі в цивільне/кримінальне право. Тим часом магазин вже втратив прибуток і репутацію.

Оплачені DDoS-сервіси

Подальший вектор атак – це організовані кіберзлочинні групи, які надають DDoS як послугу. У тіньовому сегменті інтернету (темні форуми, приватні чати) можна знайти оголошення типу: «Атака на сайт за 10–20 доларів на годину». Для невеликих, слабозахищених ресурсів ціни саме такі. Проте для великих, добре захищених сервісів, які на мережевому рівні фільтрують трафік, атака дорожча – можуть запросити сотні доларів на добу.

Організатори таких сервісів не обов’язково самі керують ботнетами. Вони часто орендують потужності, перепродують послуги один одному, утворюючи складні ланцюги, які важко розслідувати. Деякі групи комбінують власні ботнети, орендовані VPS-сервери, вкрадені обчислювальні ресурси та стресори в один апарат. Результат – мега-масштабна потужність для атак, яка може бути включена за кілька хвилин.

Види та типи DDoS-атак

DDoS-атаки дуже різноманітні, і розуміння їх типів критично важливе для вибору правильної стратегії захисту. Традиційно атаки класифікуються за рівнями моделі OSI (Open Systems Interconnection), яка описує, як дані передаються через комп’ютерні мережі. Ця класифікація має практичне значення, адже кожний рівень атаки вимагає своєї методики виявлення та нейтралізації.

Атаки на рівні каналу зв’язку

Найпотужніші з точки зору обсягу DDoS-атаки працюють на найнижчих рівнях мережі – на рівні каналу зв’язку. Мета такої атаки проста, але ефективна: перевантажити фізичний канал зв’язку або мережеве обладнання (маршрутизатори, комутатори, міжмережеві шлюзи) настільки, що через канал неможливо пройти жодному трафіку.

UDP-флуд – один із класичних прикладів такої атаки. Здійснюються з ботнету потужні потоки UDP-пакетів з підробленими адресами, спрямовані на вашу IP-адресу. Кожний пакет малий, але їх мільйони на секунду. Весь канал зв’язку заповнюється цим «сміттям», і легітимні користувачі просто не можуть отримати доступ до вашого сайту.

ICMP-флуд, або «ping flood», – атака, яка надсилає величезну кількість ICMP ECHO REQUEST (ping) пакетів. Сервер змушений відповідати на кожний пакет ECHO REPLY, що призводить до витрати всієї пропускної здатності каналу на «пінг-понг» з атакуючими машинами.

Такі атаки часто вимірюються у гігабітах або навіть терабітах на секунду трафіку. Потужні атаки такого типу часто спрямовані не на малі вебсайти, а на великих провайдерів, дата-центри, хмарні провайдери та держоргани, адже для отримання рівня атаки понад 10 Гбіт/сек потрібна специфічна інфраструктура та координація.

Атаки на рівні протоколу (TCP)

Атаки на рівні протоколу трохи більш витончені, ніж канальні флуди. Вони використовують особливості роботи самих мережевих протоколів (TCP, UDP, ICMP), щоб виснажити обчислювальні ресурси серверів та мережевого обладнання.

SYN-флуд – одна з найбільш поширених атак цього типу. TCP-з’єднання розпочинається процесом, названим «рукостискання» (three-way handshake). Клієнт надсилає SYN-пакет, сервер відповідає SYN-ACK, потім клієнт відправляє ACK, та з’єднання встановлене. Під час SYN-флуду атакуючий надсилає потужний потік SYN-пакетів, але ніколи не завершує рукостискання – другий ACK-пакет ніколи не приходить. Сервер залишає усі ці напіврозпочаті з’єднання у спеціальній черзі, очікуючи завершення. Коли черга переповнюється (а вона швидко переповнюється при SYN-флуді), сервер перестає приймати нові з’єднання від легітимних користувачів.

Ping of Death – атака, яка надсилає некоректно сформовані або надмірно великі пакети ICMP, що викликають помилки в операційній системі або мережевому обладнанні деяких пристроїв. Хоча сучасні ОС добре захищені від такої класики, іноді старіше обладнання або екзотичні пристрої все ще вразливі.

Атаки прикладного рівня

Найскладніші та найнебезпечніші для бізнесу DDoS-атаки відбуваються на рівні самого додатку. На цьому рівні атака цілить не у мережеву інфраструктуру, а у сам веб-сервер, обробку запитів, взаємодію з базою даних.

HTTP-флуд, також названий Layer 7 DDoS або XFF (X-Forwarded-For) атака, надсилає величезну кількість на вигляд типових HTTP GET або POST запитів. Сам по собі HTTP-запит – це легітимна операція. Але коли атакер запускає тисячі таких запитів на ресурсоємні сторінки (наприклад, результати пошуку, форма авторизації, каталог товарів із фільтрацією), сервер змушений для кожного запиту звертатися до бази даних, виконувати складні обчислення, генерувати HTML. Навіть 100–200 запитів на секунду до таких сторінок можуть «покласти» типовий сайт на популярній CMS (WordPress, Drupal, Joomla).

Атаки на DNS-сервери представляють іншу фасету L7-атак. DNS перекладає людинозрозумілі імена (приклад.укр) на IP-адреси. Якщо атакер здатен перевантажити ваш DNS або переконати DNS верхніх кешів повернути неправильні адреси, клієнти будуть перенаправлені на підставні сайти, інфіковані сервери або просто нікуди.

Особливість атак прикладного рівня в тому, що вони часто дуже малопомітні за обсягом трафіку. Атака може мати всього кілька гігабітів на секунду, що порівняно мало, але якщо ці гігабіти складаються із запитів до дорогих операцій, вони можуть абсолютно знищити сайт. Цим і підступні L7-атаки – їх складно відрізнити від легітимної хвилі популярності, поки не буде занадто пізно.

Хто здійснює DDoS-атаки?

Розбір мотивації DDoS-атакуючих показує дивовижне різноманіття причин та особистостей. Це не монолітна група невдах-хакерів, а складна екосистема, де причини, методи та масштаби атак варіюються від смішних до катастрофічних.

Перший та найбільш поширений виконавець – це недобросовісні конкуренти. Коли компанія B бачить, що компанія A стає популярнішою на ринку, а то й забирає клієнтів, виникає спокуса швидко вивести конкурента з ладу. Замість тривалої конкурентної боротьби, де потрібна якість продукту та маркетинг, за два десятки доларів на стресорі можна «покласти» сайт конкурента на кілька годин. Результат – сайт недоступний, клієнти не можуть зробити замовлення, переходять до конкурента (організатора атаки).

Шантажисти – наступна категорія. Принцип простий: атакувати сайт, зробити його недоступним, потім надіслати повідомлення власнику з вимогою грошей за зупинення атаки або погрозою її запуску. На фоні низької обізнаності малих компаній про DDoS, деякі власники дійсно платять. Для шантажиста це швидкий дохід практично без ризику, адже IP-адреси маскуються, платежі проходять через крипто-міксери.

Політично мотивовані групи – третя категорія. В епоху гібридних конфліктів та інформаційних воєн DDoS-атаки часто використовуються як інструмент тиску на державному рівні. Атакуються держоргани, медіа-ресурси, політичні партії. Коли сайт держагентства недоступний, це сигнал про неспроможність, втрату впевненості громадян. При більших конфліктах (як російська агресія проти України в 2022–2025 роках) DDoS-атаки – один із елементів кібервійни, часто скоординовані з фізичними боями.

«Учні» та хакери-початківці атакують сайти в більшості випадків з цікавості: як розвага, як спроба показати свої навички, як доказ перед однолітками. Вони запускають готові скрипти атак на популярні сайти, не розуміючи часто навіть легальних наслідків своїх дій.

Інтернет-рекетири – організована злочинність у своєму найбільш системному вигляді. Група вибирає перспективні малі-середні компанії, атакує їх, потім пропонує «забезпечити протекцію» від майбутніх атак за щомісячну плату. По суті – це мафія, просто в інтернет-виконанні.

Нарешті, професійні кіберзлочинні групи часто комбінують DDoS-атаки з іншими видами атак. Коли компанія сконцентрована на боротьбі з DDoS (весь персонал в режимі чергування, всі ресурси спрямовані на захист), це ідеальний час для хакерів скоординувати кібератаку на саму систему, вкрасти дані, встановити шпигунське ПЗ. DDoS часто служить відволіканням, а справжня атака починається паралельно.

Ознаки та сигнали про DDoS-атаку

Як рано виявити, що ваш сайт потерпає від DDoS-атаки? Це критично важливе питання, адже час реагування часто вирішує між мінімальними збитками й катастрофою. Ознаки можна поділити на технічні, які бачить системний адміністратор, та поведінкові, які помічають бізнес та користувачі.

Технічні показники

З позиції ІТ-інфраструктури, сигнали про DDoS виглядають як раптові аномалії. Нормально, коли сайт обробляє 50–100 запитів на секунду. Якщо за лічені хвилини цей показник стрибає до 10, 50, 100 тисяч запитів на секунду, а графік трафіку показує різке піднесення, швидше за все це DDoS.

Навантаження на процесор та пам’ять раптово підскакує. Звичайно сайт використовує 20–40% CPU й половину RAM. Раптом CPU летить до 99%, пам’ять переповнюється, вільне місце на диску різко падає. Водночас бізнес-логіка не змінилась, жодних масштабних операцій не запускалось.

Мережеві інтерфейси насичуються. Моніторинг пропускної здатності показує, що канал зв’язку використовується на 100%, хоча раніше була лише 10% утилізація. Трафік прибуває немов хвиля, потоком і не відповідає звичайним патернам.

Велика кількість запитів з нетипових IP-адрес. Аналіз логів вебсервера показує, що більшість запитів приходить із невідомих IP-адрес, часто навіть із одного регіону, однієї країни або навіть однієї підмережі. На перший погляд, це не має сенсу, адже нормально, що клієнти розташовані по світу.

Запити мають однотипний характер. Усі запити звертаються до однієї й тієї ж сторінки, одного URL, з однаковим User-Agent (схожим на бота), без варіацій. Це ще один сильний сигнал, адже реальні користувачі навіть малопомітно, але клікають на різні сторінки, використовують різні браузери, приходять з різних пристроїв.

Вебсервер зависає, база даних не відповідає. При спробі підключитися до сервера по SSH, з’єднання встановлюється дуже повільно або взагалі не встановлюється. База даних повертає помилки про переповнену чергу з’єднань. Це вказує на те, що всі ресурси вичерпані.

Поведінкові сигнали

Поза технічними метриками, ознаки DDoS помічаються й на бізнес-рівні. Користувачі скаржаться, що сайт завантажується дуже повільно. Раніше сторінка завантажувалась за 2 секунди, а тепер чекаємо 30 секунд, і часто сторінка взагалі не завантажується.

Клієнти не можуть оформити замовлення, авторизуватися або виконати критичні операції. В інтернет-магазині замовлення зависають, чекаючи відповіді сервера. В банківській системі клієнти не можуть перевести гроші.

Раптове падіння конверсії. Аналітика показує, що трафік на сайт зріс, але замовлення, реєстрації, кліки по рекламі різко впали. Це вказує, що люди приходять, але оскільки сайт неробочий або дуже повільний, вони швидко йдуть.

Служби моніторингу «is the site down?» показують недоступність. Якщо ви маєте підписку на сервіси типу Uptime Robot, StatusCake чи інші, вони будуть фіксувати, що ваш сайт перестав відповідати на запити.

Соціальні мережі заповнюються скаргами. Клієнти не знаючи про технічні деталі, просто пишуть на Facebook, Twitter, Instagram: «Ваш сайт не працює! Де моє замовлення?». За лічені хвилини ці скарги набирають обертів і репутаційний вплив зростає.

Практичні методи захисту від DDoS-атак

Для більшості компаній пильне розуміння того, що таке захищений сайт, далеко виходить за межі просто встановлення HTTPS та регулярного оновлення плагінів. Справжній захист – це комплексна система захисту інформації, яка охоплює архітектуру інфраструктури, мережеву безпеку, моніторинг та готовність до інцидентів. Коли всі ці компоненти злагоджено працюють, атаки перетворюються з лиха на керований ризик.

Пасивний захист (профілактика)

Вища максима безпеки полягає у тому, що попередити атаку завжди краще, ніж боротися з наслідками. Пасивний захист – це те, що компанія може встановити заздалегідь, щоб зменшити ймовірність успішної атаки та зберегти можливість швидкого відновлення, навіть якщо атака все ж почнеться.

Перший крок – вибір якісного хостингу або дата-центрів, що мають запас пропускної здатності. Якщо ваш типовий трафік – це 1 Гбіт/сек, хостинг-провайдер має надати вам гарантовану пропускну здатність мінімум 10 Гбіт/сек, щоб у разі атаки була можливість маневру. Дата-центри рівня Tier III+ із uptime 99,999% (як дата-центри Atman, офіційним представником яких є Hostpark) гарантують стійкість до технічних збоїв паралельно із DDoS-захистом.

Другий крок – своєчасне оновлення та патчування. Часто DDoS-атаки комбінуються з атаками на вразливості. Застаріле ПЗ (ОС, вебсервер, CMS, бібліотеки) містить відомі вразливості, через які атакуючий може проникнути. Регулярне оновлення закриває ці лазівки.

Налаштування базових мережевих обмежень помітно зміцнює захист. Обмеження запитів по країнах (geo-IP-фільтрація), якщо ваш бізнес працює тільки в Європі, то запити з Південної Кореї чи Танзанії можна автоматично блокувати. Обмеження по швидкості запитів (rate limiting) – якщо одна IP-адреса надсилає більше 1000 запитів на секунду, цей IP автоматично блокується на деякий час.

Використання CDN (Content Delivery Network) помітно розподіляє навантаження. Замість того, щоб весь трафік направлявся на ваш головний сервер, CDN має сотні серверів по всьому світу, які кешують та доставляють контент. При DDoS-атаці, навіть якщо атакуючі забомблять один вузол CDN, решта ресурсів залишаються недоторканими.

Моніторинг та алерти – важлива частина профілактики. Система не повинна просто збирати метрики, але й генерувати сповіщення, коли значення виходять за межі норми. Якщо CPU раптом підніметься на 80%, адміністратор повинен негайно отримати SMS, email або push-повідомлення.

Активний захист (під час атаки)

Коли профілактика не спрацювала й атака почалася, важливо мати дієві механізми активного реагування. Час реакції часто вирішує між «сайт був недоступний 15 хвилин» та «сайт не працював 3 дні».

Перший крок – оперативна ідентифікація характеру атаки. Чи це об’ємна атака каналу (DDoS на рівні Гбіт/сек), протокольна атака (SYN-флуд) чи тонке застосування (HTTP-флуд)? Кожний тип вимагає своєї реакції.

Включення політик блокування та фільтрації – наступний крок. Якщо атака йде з певної країни, можна блокувати весь трафік звідти. Якщо атака використовує специфічні порти чи протоколи, можна видалити ці запити на рівні фаєрволу.

На рівні вебсервера (nginx, Apache) можна встановити спеціальні правила. Наприклад, повернення спеціальної відповіді (444 у nginx – закрито без відповіді) замість стандартної 403, що економить ресурси, адже не потрібно генерувати HTML-сторінку помилки. Можна фільтрувати запити з однаковим User-Agent, що часто характерне для ботів-атакуючих.

За необхідності – тимчасовий перехід на резервну інфраструктуру. Якщо головний сервер перевантажений, трафік можна перенаправити на резервні машини, хмарні сервіси або інші дата-центри.

Технічні рішення та AntiDDoS-сервіси

Однак для справді потужних DDoS-атак навичок та знань власного адміністратора часто недостатньо. Потрібні професійні технічні рішення, які побудовані на базі дата-центрів та міжнародної мережевої інфраструктури.

Концепція такого захисту проста, але ефективна: фільтрація та очищення трафіку повинні відбуватися ще до того, як шкідливі пакети досягнуть вашого сервера. Це означає, що фільтрація відбувається на рівні мережевої інфраструктури оператора зв’язку або дата-центру, а не на рівні вашого вебсервера. По суті, ви отримуєте величезне «розсіювання» атаки – замість того, щоб ваш єдиний сервер атакувався, атака розсіюється по інфраструктурі дата-центру.

AntiDDoS-рішення Hostpark на базі Red Guardian працює саме за цією моделлю. Система установлює апаратні та програмні компоненти (датчики й скрабери) безпосередньо у дата-центрах Atman. Коли з’являються ознаки аномалії (раптовий стрибок трафіку, нетипові патерни запитів), система автоматично розпізнає атаку й перенаправляє трафік цільової IP-адреси на скраббер для обробки.

На скраббері трафік фільтрується за спеціальними правилами та сигнатурами. Шкідливі пакети видаляються, очищений легітимний трафік повертається до вашої інфраструктури по основному каналу. За потреби, якщо атака дуже потужна, система може активувати «black hole» – повну ізоляцію від джерела атаки, що гарантує 100% захист внутрішньої інфраструктури, хоча в цьому випадку деякий легітимний трафік також блокується (це крайня міра, яка використовується тільки для безпеки).

Ключові переваги такого підходу для бізнесу помітні відразу. По-перше, захист від дійсно потужних DDoS-атак на рівні провайдера, які перевищують пропускну здатність типового сайту у мільйони разів. По-друге, мінімальний час відгуку та автоматичне виявлення без залучення людського фактора, що часто затримує реакцію. По-третє, цілісна інтеграція з іншими сервісами Hostpark (Atman Cloud, Business Internet, виділені сервери), що означає єдину контрольну точку управління й відповідальність перед клієнтом.

Запуск послуги, за інформацією від провайдера, займає до 7 робочих днів, з виділеною командою, яка будує архітектуру захисту спеціально під вашу інфраструктуру та вимоги.

Як готуватися до можливої DDoS-атаки?

Навіть із найкращим захистом, завжди залишається чинник невизначеності. Тому грамотна підготовка до можливої атаки – це те, що значно мінімізує час простою й втрати, якщо атака все ж буде успішною.

План аварійного відновлення

Кожна компанія, яка залежить від своєї ІТ-інфраструктури, повинна мати письмовий Disaster Recovery Plan – план відновлення при аваріях. План описує процедури та ресурси, необхідні для відновлення критичних систем та даних.

У контексті DDoS план повинен включати: визначення критичних сервісів (які функції абсолютно необхідні, а які можуть чекати), пріоритет їх відновлення, доступні резервні ресурси, процедури перемикання DNS та трафіку, контакти всіх учасників. План повинен бути регулярно перевірений та протестований – недостатньо просто написати його, важливо переконатися, що він дійсно працює при реальній аварії.

Такий план варто пов’язати з вашими рішеннями на базі Hostpark. Якщо у вас є дата-центри як в Україні, так і у ЄС, план повинен враховувати, як швидко можна перемкнути критичні сервіси на європейську інфраструктуру й забезпечити синхронізацію даних.

Резервні сервери та системи

Щоб не починати відновлення «з нуля» під час атаки, компанія повинна заздалегідь інвестувати в резервну інфраструктуру. Це може бути вторинний сервер в іншому дата-центрі, навіть іншій країні, які готові прийняти трафік за кілька хвилин.

Дані мають регулярно реплікуватися на резервні майданчики. Якщо головна база даних розташована в Україні, резервні копії (бекапи) повинні постійно синхронізуватися з базою у ЄС. Таким чином, якщо головний сервер буде недоступний, резервна копія буде на 100% актуальною або відставатиме лише на кілька секунд.

Хмарні сервіси (Cloud-інстанції, VPS) надають гнучкість для швидкого масштабування. При потребі можна запустити додаткові сервери за лічені хвилини й перенаправити трафік на них.

Приклад правильної стратегії – досвід Universal Bank, яка разом із Hostpark розгорнула паралельний дата-центр у Європі, синхронізувала системи та з’єднала їх потужними каналами передачі даних. Така архітектура дозволяє банку витримати не тільки DDoS-атаки, а й географічні несправності, локальні збої та інші лиха.

Команда та комунікація

На закінчення слід підкреслити, що технічна готовність – це лише половина справи. Не менш важливою є організаційна готовність.

Команда повинна знати свої ролі і обов’язки. Коли атака починається, немає часу на дискусії про те, хто що робить. Адміністратор знає, що він застосовує критерії фільтрації; DevOps включає резервні сервери; PR готує повідомлення для клієнтів; керівництво повідомляє стратегічних контрагентів та партнерів про ситуацію.

Прописані сценарії та чек-листи допомагають уникнути імпульсивних помилок під стресом. «При DDoS-атаці: (1) Перевірити метрики; (2) Активувати фільтри; (3) Перемикнути на резервну інфраструктуру; (4) Повідомити Hostpark…» – такі чек-листи економлять зусилля й мінімізують час реакції.

Домовленості з хостинг-провайдером повинні бути чіткі: яким чином ескалюються інциденти, хто є точкою контакту, який гарантований час відгуку. Провайдер рівня Hostpark повинен мати 24/7 техпідтримку і чітке SLA (Service Level Agreement) по годинам реакції.

Висновок

DDoS-атака – це не рідкісна шпигунська операція спеціалізованих хакерів, як це часто зображається у кіно. Це один із найпоширеніших та найдоступніших інструментів кібератак у цифровому світі. Вона може бути замовлена за лічені долари, запущена за лічені хвилини, але вартість її для бізнесу може обчислюватися тисячами або мільйонами. Втрачені замовлення, розлючені клієнти, зіпсована репутація – все це наслідки успішної DDoS-атаки.

Однак, на противагу часто поширеному песимізму, DDoS-атаки є керованим ризиком. Вони не невідворотні і не невидимі, якщо до них готуватися передбачливо. Правильна архітектура інфраструктури, надійне шифрування та безпека, професійний моніторинг та готові плани дійсно роблять бізнес стійким до більшості атак.

Щоб ваш сайт був по-справжньому захищеним, недостатньо лише оновити CMS, встановити капчу та надіятися на везіння. Потрібна комплексна інфраструктура, побудована на надійних дата-центрах з високою доступністю, прямими каналами зв’язку (ping від 13мс до європейської інфраструктури) і спеціалізованим AntiDDoS-захистом.

Hostpark поєднує всі необхідні компоненти. Власна інфраструктура у Польщі та Україні, партнерство з Atman, який належить до найсучасніших дата-центрів Європи, серйозний досвід у побудові відмовостійких рішень для клієнтів на кшталт Universal Bank та інших великих компаній. AntiDDoS-сервіс Red Guardian надає багаторівневий захист від атак будь-якої складності: від величезних об’ємних флудів до тонких Layer 7 застосувань.

Якщо для вашого бізнесу стабільність онлайн-присутності – не лише бажання, а критичний фактор успіху, то DDoS не повинен розглядатися як «щось що буває», а як керований ризик, який варто вирішити на рівні інфраструктури. Це інвестиція в спокій, у впевненість, що ваш сайт буде доступним тоді, коли це найважливіше. У світі, де конкуренція може розв’язатися атакою, а одна година простою коштує мільйони, така впевненість варта своїх грошей.